Конкурс учнівських творчих робіт «Рідний край і Чорнобиль» (уривки з творів)

2021-04-26

Уривки з творів дітей на тему “Рідний край і Чорнобиль”

(до 35-річчя аварії на ЧАЕС)

“...Залишилися лише спогади, які переплітаються із рідним життям “до” і моторошним “після”. Рани, які залишилися у душі та на серці ніколи не вилікуються. Час безжальний. Очевидці тих страшних подій ще довго передаватимуть з вуст в вуста про досвід, якого вони набули у далекому 1986 році.

Увесь світ об'єднаний навколо трагічного випадку, бо “чорний ворон” не обирав, він розлітався всюди. Людство має пам'ятати про наших ліквідаторів, тих, хто поклав життя у перші години катастрофи....” (Моріна Вікторія, 8 клас)

“...Прийдешні покоління та і сама я маємо розуміти, що найважливіша катастрофа людства нагадує нам про себе роками. Потрібно з відповідальністю ставитися до життя та майбутнього.

А що сталося з нашою природою? Нині поля і луки, озера, річки — все уражено тяжкою невидимою хворобою. І неможливо це змінити.....” (Моріна Каріна, 8 клас)

“....Напевно, люди, які раніше жили у Чорнобилі, сумують за своїми будинками, де раніше жили. Адже вони провели там своє дитинство, або народилися, мені було б сумно покидати свій рідний край, розуміючи, що я сюди більше не повернусь. На мою думку, втратити все це — величезне горе......” (Брик Світлана, 10 клас)

“... Я в свою чергу хочу сказати: “Дай Боже, щоб сьогоднішня молодь і майбутнє покоління дізналися про це все тільки зі спогадів, літератури та інших джерел інформації. Я дуже люблю свій рідний край, завжди буду дбати про нього, бо тут моє коріння, тут моє життя, а атом нехай буде тільки мирним - на благо людства...”(Мухоїд Яна, 11 клас)

“...Багато вже минуло років з часу аварії на ЧАЕС, але рани, завдані трагедією, не загоюються. Серед жахливих наслідків катастрофи є невиліковні захворювання населення і підвищення смертності від них. А скільки людей, які переселилися, так і не змогли віднайти справжню домівку у чужому краю. Їх, наче дерева, вирвали із землі, а коріння залишилося. Деякі з них повернулися, але й багато з них відійшли у вічність у досить молодому віці. Деякі з них розповідають, що приїжджаючи на рідну землю у поминальні дні, вони набираються сили. Переселення — дуже гірка справа. Нелегко кинути будинок, залишати звичний уклад, порвати назавжди з рідною землею. Як можна без болю покинути ліси, багаті на гриби і ягоди, білокорі берізки.....” (Давидюк Андрій, 10 клас)

“....Якби не аварія на Чорнобильській АЕС, то Чорнобиль радував би своєю красою і людьми, які так і не повернулися до свої домівок.

Щороку ми вшановуємо пам'ять тих, хто віддав життя, ліквідуючи аварію.

Деякі люди коли чують слово “Чорнобиль”, одразу згадують не місто, а вибух, наслідки якого й досі блукають у повітрі і блукатимуть ще дуже довго....” (Рябенко Катерина, 10 клас)

“...Мій край ще довго пам'ятатиме цю катастрофу. Радіоактивні частинки, ще довго розкладатимуться у ґрунті. Та навіть якщо розкладається одна сполука, знаючи фізику, на її місці утвориться інша, і цей процес тривати безкінечно.....” (Снігур Сніжанна, 10 клас)

“...Все моє життя пов'язане з Поліссям. Адже тут я народилася, тут навчаюся і живу, саме тут з моїми друзями вірю у щасливе майбутнє. Тут живе і працює моя родина.

Але так радісно було не завжди....” (Залозна Тетяна, 10 клас)

“...Небаченого маштабу трагедія звалилася на плечі нашого народу. Хто ж винен у ній? Конкретно ніби ніхто нічого спеціально не робив. Це не провокація, це халатність, прояви безвідповідальності і легковажності накопичувалися накопичувалися — і в один прекрасний квітневий день — раптом вибух....” ( Мельник Карина, 11 клас )