• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Навчальні предмети
• Інформатика

Методика розвивального навчання – це принципово інша побудова навчальної діяльності, яка відрізняється від репродуктивного навчання. Суть її концепції визначається в тому, що створюються умови, при яких розвиток учня стає головною задачею як для вчителя, так і для самого учня. Засіб організації, зміст, методи і форми розвивального навчання орієнтовані на всебічний розвиток учня.

Під час такого навчання діти не тільки набувають знання, навички та вміння, але навчаються насамперед засобом їх самостійного пізнання, у них створюється творче відношення до діяльності, розвивається мислення, уява, увага, пам’ять, воля.

Основна ідея розвивального навчання – випереджувальний розвиток мислення, що забезпечує готовність учня самостійно використовувати свій творчий потенціал.

Мислення може бути продуктивним та репродуктивним, творчим та примітивним. Характерною рисою продуктивного мислення в порівнянні з репродуктивним є можливість самостійного відкриття знань.

Творче мислення характеризує найвищій рівень розвитку людини. Воно спрямоване на одержання результату, якого раніше ніхто не мав; но можливість діяти різними шляхами в ситуації, коли невідомо, який з них може привести до очікуваного результату, дозволяє вирішувати задачі без незалежного досвіду.

Володіння прийомами засвоєння знань закладає основу для активності людини та відчування самого себе як об’єкта, який може пізнавати. Основна увага повинна приділятися на забезпечення переходу від несвідомої діяльності до свідомої. Вчитель постійно спрямовує учня на те, щоб він аналізував свої особисті розумові дії, запам’ятовував, як він дійшов до навчального результату, які розумові дії і в якій послідовності для цього було зроблені.

Спочатку учень лише розповідає словесно відтворює свої дії, їх послідовність і поступово виховує у себе своєрідну рефлексію процесу навчальної діяльності.

Відмінна особливість розвивального навчання – це відсутність традиційних шкільних оцінок. Вчитель оцінює труд школярів по індивідуальним етапам, що створює ситуації успіху кожному з них.

Вводиться змістовна самооцінка досягнутого результату, яка проводиться за допомогою чітких критеріїв, які надає вчитель. Самооцінка учня випереджує оцінку вчителя, потім з ним обговорюється. Якщо учень засвоїв методику самооцінки, він може сам визначити, чи відповідає результат його навчальних дій кінцевій меті. Іноді у перевірочні роботи спеціально включається матеріал, який ще не вивчається на уроці або задачі, які розв’язуються засобом, який учню ще не відомий. Це дозволяє оцінити сформовані вміння вчитися, визначили здібності дітей зрозуміти, що їм відомо, а що – ні, прослідкувати за розвитком їх інтелектуальних здібностей.

Навчальна діяльність повинна бути в атмосфері колективного мислення, дискусії та сумісних пошуків варіантів вирішення проблеми. В основі навчання фактично закладено спілкування у формі діалогу як між вчителем та учнями, так і між учнями зокрема.

Функції вчителя в системі розвивального навчання.

1. Функція забезпечення індивідуального навчання, тобто забезпечення розуміння учнем того, чому потрібно це робити, на який майбутній результат можна орієнтуватися. Мета діяльності вчителя повинна відповідати напрямку діяльності учня.

2. Функція супроводження. Для того, щоб спрямувати хід навчання учнів, вчитель повинен стати безпосереднім учасником загальної навчальної пошукової дії.

3. Функція забезпечення рефлексивних дій учнів. Цілі рефлексії – згадати, усвідомити основні компоненти діяльності, її зміст, способи. Проблеми, шляху їх вирішення передбачати одержані результати та інші.

Таким чином, у центрі уваги вчителя стає замість пояснення нового матеріалу – пошук прийомів ефективна організації навчально - пізнавальної діяльності школярів на здобування знань. Для вчителя велике значення має не тільки сам результат, але головне відношення учня до матеріалу, бажання не тільки вивчити його, пізнавати нове але і реалізувати себе у пізнавальній діяльності, досягнути бажаного.

Основою структури навчального процесу в системі розвивального навчання є навчальний цикл являє собою систему завдань, які спрямовують діяльність учнів від визначення цілі до моделювання теоретичних узагальнень та їх застосування для вирішення практичних питань.

Типова схема навчального циклу складається із орієнтовано-мотиваційного, пошукового-дослідницького, практичного (застосування результатів діяльності на попередніх етапах) та рефлексивно-оціночного актів.

Орієнтовано-мотиваційний акт містить сумісне з учнями визначення навчальної задачі, мотивацію учнів на майбутню діяльність. На цьому етапі необхідно зробити так, щоб у дітей виникло уявлення конфлікту між знанням та незнанням. Цей конфлікт і стає черговою навчальною задачею або проблемою.

В пошуково-дослідницькому акті вчитель спрямовує учнів до самостійного засвоєння учнів до самостійного засвоєння нового матеріалу (знання, яких недостатньо), формуванню необхідних висновків, їх фіксуванню у модельній формі, яка дає можливість запам’ятовувати.

Рефлексивно-оціночний акт передбачає створення умов, коли учень сам себе ставить вимоги. Результатом рефлексії є усвідомлення учнем недостатності способів розумових дій або знань, які він має.

Пропонуємо порівняти особливості традиційного (пояснювально-ілюстративного) та розвивального навчання за такими критеріями: мета, характер мотивації, стиль спілкування, методи навчання, можливість саморозвитку, формування відпові­дального ставлення до навчання, форми навчання.

Порівняльна характеристика традиційної та розвивальної технологій навчання

Яскравим прикладом ефективності системи розвивального навчання є діяльність В.О. Сухомлинського в Павлиській школі. Його система передбачала:

- постановку вчителем перспективних цілей розвитку творчих здібностей учнів; взаємозв’язок мовленнєвої, розумової і трудової діяльності;

- проведення уроків мислення в природі;

- систему творчих робіт з розвитку мовлення;

- стимулювання інтелектуальних та естетичних почуттів.

У праці В.О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа» наведені приклади розвивального спрямування навчального матеріалу, індивідуального підходу до розвитку особистості. Шлях до такого рівня навчання складний і тривалий, потребує системності й наполегливості в роботі вчителя, починаючи з самого початку навчання дитини, вміння поєднувати фактори впливу на розвиток особистості

Коментарi